Who cast that first fateful tomato that started the La Tomatina revolution? The reality is no one knows. Maybe it was an anti-Franco rebellion, or a carnival that got out of hand. According to the most popular version of the story, during the 1945 festival of Los Gigantes (a giant paper mâché puppet parade), locals were looking to stage a brawl to get some attention. They happened upon a vegetable cart nearby and started hurling ripe tomatoes. Innocent onlookers got involved until the scene escalated into a massive melee of flying fruit. The instigators had to repay the tomato vendors, but that didn't stop the recurrence of more tomato fights—and the birth of a new tradition.
Fearful of an unruly escalation, authorities enacted, relaxed, and then reinstated a series of bans in the 1950s. In 1951, locals who defied the law were imprisoned until public outcry called for their release. The most famous effrontery to the tomato bans happened in 1957 when proponents held a mock tomato funeral complete with a coffin and procession. After 1957, the local government decided to roll with the punches, set a few rules in place, and embraced the wacky tradition.
Though the tomatoes take center stage, a week of festivities lead up to the final showdown. It's a celebration of Buñol's patron saints, the Virgin Mary and St. Louis Bertrand, with street parades, music, and fireworks in joyous Spanish fashion. To build up your strength for the impending brawl, an epic paella is served on the eve of the battle, showcasing an iconic Valencian dish of rice, seafood, saffron, and olive oil.
Today, this unfettered festival has some measure of order. Organizers have gone so far as to cultivate a special variety of unpalatable tomatoes just for the annual event. Festivities kick off around 10 a.m. when participants race to grab a ham fixed atop a greasy pole. Onlookers hose the scramblers with water while singing and dancing in the streets. When the church bell strikes noon, trucks packed with tomatoes roll into town, while chants of "To-ma-te, to-ma-te!" reach a crescendo.
Then, with the firing of a water cannon, the main event begins. That's the green light for crushing and launching tomatoes in all-out attacks against fellow participants. Long distance tomato lobbers, point-blank assassins, and medium range hook shots. Whatever your technique, by the time it's over, you will look (and feel) quite different. Nearly an hour later, tomato-soaked bombers are left to play in a sea of squishy street salsa with little left resembling a tomato to be found. A second cannon shot signals the end of the battle. | Хто першим кинув того доленосного помідора, з якого розпочалася революція під назвою «Ла Томатіна»? Цього не знає ніхто. Можливо, це був акт повстання проти Франко, або ж ярмаркова розвага, що вийшла з-під контролю. Найбільш популярна версія історії каже, що під час фестивалю «Лос Гігантес» (парад гігантських ляльок з пап'є-маше) у 1945 році місцеві жителі нудьгували і шукали можливості влаштувати бійку для привернення уваги. Випадково натрапивши на овочевий візок, вони почали кидати один в одного стиглі помідори. Безневинні глядачі також постраждали, і сцена перетворилася на масову бійку летючими томатами. Винуватцям довелося відшкодувати продавцеві вартість помідорів, проте це не завадило повторенню томатних боїв та, в кінці кінців, народженню нової традиції. У 1950-х роках влада, побоюючись неконтрольованого загострення ситуації, періодично ухвалювала та відміняла ряд заборон. У 1951 році місцеві жителі, що кинули виклик закону, були ув'язнені, аж допоки обурена громадськість не почала вимагати їхнього звільнення. Найвідоміший випадок нахабного нехтування «томатними заборонами» стався у 1957 році: активісти провели «похорон» помідорів, не забувши про справжню труну та погребальну ходу. Після цього місцевій владі довелося піти на поступки. Було встановлено кілька правил, і безглузду традицію було прийнято. Хоча в центрі уваги, звісно, помідори, фінальній битві передує тиждень святкувань, присвячених покровителям містечка Буньоль — Діві Марії та святому Луї Бертрану. Ви побачите урочистості у справжньому іспанському дусі, з вуличними парадами, музикою і феєрверками. А щоб набратися сили для майбутньої бійки, напередодні подається величезна паелья —традиційне валенсійське блюдо з рису, морепродуктів, шафрану та оливкової олії. У наш час цей колись неконтрольований фестиваль дещо впорядковано. Організатори навіть вивели особливий сорт несмачних помідорів спеціально для щорічного заходу. Свято починається близько десятої ранку, коли учасники змагаються за окорок, почеплений нагорі змазаного жиром стовпа, а глядачі поливають їх водою зі шлангів. Одночасно всі співають і танцюють на вулицях. Коли церковні дзвони б’ють опівдні, в місто в’їжджають повні помідорів вантажівки. В цей час скандування «То-ма-ти, то-ма-ти!» досягає апогею. Головна подія починається після пострілу з водяної гармати — це сигнал, щоб починати чавити помідори та кидати ними в інших учасників. Ви можете обрати техніку за смаком: стати томатним снайпером, розстрілювати ворогів в упор або ж робити постріли середньої дальності. Незалежно від обраного способу, коли все скінчиться, ви будете виглядати (і почуватися) зовсім іншою людиною. Через годину бомбардири, наскрізь просочені томатним соком, залишаються посеред моря того, що вже мало нагадує помідори. Другий гарматний постріл сповіщає про завершення битви. |