Over the course of many years, without making any great fuss about it, the authorities in New York disabled most of the control buttons that once operated pedestrian-crossing lights in the city. Computerised timers, they had decided, almost always worked better. By 2004, fewer than 750 of 3,250 such buttons remained functional. The city government did not, however, take the disabled buttons away—beckoning countless fingers to futile pressing.
Initially, the buttons survived because of the cost of removing them. But it turned out that even inoperative buttons serve a purpose. Pedestrians who press a button are less likely to cross before the green man appears, says Tal Oron-Gilad of Ben-Gurion University of the Negev, in Israel. Having studied behaviour at crossings, she notes that people more readily obey a system which purports to heed their input.
Inoperative buttons produce placebo effects of this sort because people like an impression of control over systems they are using, says Eytan Adar, an expert on human-computer interaction at the University of Michigan, Ann Arbor. Dr Adar notes that his students commonly design software with a clickable “save” button that has no role other than to reassure those users who are unaware that their keystrokes are saved automatically anyway. Think of it, he says, as a touch of benevolent deception to counter the inherent coldness of the machine world.
That is one view. But, at road crossings at least, placebo buttons may also have a darker side. Ralf Risser, head of FACTUM, a Viennese institute that studies psychological factors in traffic systems, reckons that pedestrians’ awareness of their existence, and consequent resentment at the deception, now outweighs the benefits. | Протягом багатьох років, не роблячи ніякої великої суєти з цього приводу, влада в Нью-Йорку відключила більшість кнопок управління, які колись керували пішохідними перемичками в місті. Комп'ютеризовані таймери, вони вирішили, майже завжди працювали краще. До 2004 року функціонувало менше ніж 750 з 3250 таких кнопок. Міська влада, однак, не знімала відключені кнопки - манячи незліченні пальці до марного натискання. Спочатку кнопки вижили через вартість їх видалення. Але виявилося, що навіть недіючі кнопки служать цілі. Пішоходи, які натискають кнопку, менш схильні переходити до появи зеленої людини, говорить Тал Орон-Гілад з Університету Бен-Гуріона в Негеві, в Ізраїлі. Вивчивши поведінку на перехрестях, вона зазначає, що люди з більшою готовністю підкоряються системі, яка прагне прислухатися до їхнього внеску. Неоперативні кнопки роблять плацебо-ефекти такого роду, тому що людям подобається враження від контролю над системами, які вони використовують, каже Ейтан Адар, експерт з взаємодії людини з комп'ютером в Мічиганському університеті Анн-Арбор. Доктор Адар зазначає, що його учні зазвичай розробляють програмне забезпечення з кнопкою «зберегти», що не має іншої ролі, крім того, щоб заспокоїти тих користувачів, які не знають, що їхні клавіші зберігаються автоматично. Подумайте про це, говорить він, як дотик доброзичливого обману для протидії притаманному холоду машинного світу. Це одна точка зору. Але, принаймні при перетині дороги, кнопки плацебо також можуть мати більш темну сторону. Ральф Ріссер, голова віденського інституту FACTUM, який вивчає психологічні фактори в транспортних системах, вважає, що усвідомлення пішоходами свого існування і, як наслідок, невдоволення від обману, тепер переважає переваги. |